Після Фредді Меркюрі, найяскравішою особистістю в групі “Queen”, мабуть, можна назвати білявого барабанщика Роджера Тейлора. Любителя швидких автомобілів, красивих жінок і міцних напоїв, при цьому завжди усміхненого, завжди задоволеного усім світом і собою. Такий його імідж, його стиль життя. Хоча, справедливості ради треба зауважити, що в житті він людина досить імпульсивна і скандальна – і особливо під час роботи.

Роджер Тейлор народився в Англії, графство Норфолк і ще під час навчання в школі захопився грою на барабані і гітарі. Після школи в 1967 році він поїхав в Лондон, де почав вивчати стоматологію в коледжі. Там він і познайомився із ще одним студентом – Брайаном Меєм і почав грати в його групі “Smile”, де вокалістом і басистом в цей час був Тім Стаффел. Коли Стаффел в 1970 році пішов з групи, Роджер став поєднувати вокал і гру на барабанах. І, якби не поява Фредді, то саме Роджер і був би вокалістом “Queen”.

Брайан розповідає: “У Роджера просто прекрасний голос. Ми з Фредді, коли писали музику, завжди мали його на увазі. І ми разом навчилися вдало використовувати його голос як інструмент”. Взагалі – це велика рідкість, щоб в одному колективі змогли плідно ужитися два таких хороших вокаліста.

Голос у Роджера – дуже сильний з характерною, ледь помітною, хрипотою, в ньому, на високих нотах, навіть чується метал. Особливо це можна помітити в його власному знаменитому хіті “I`m In Love With My Car” з альбому “A Night At The Opera”. На питання, чому він віддав першість Фредді, Роджер відповів коротко і жартома: “А що я міг вдіяти? Адже у Фредді голос, як гармата”.

Роджер виробив свій особливий стиль гри, швидше економний, без складних переходів, але з частими змінами ритму і водночас умілим використанням литавр. Пару Тейлор – Дікон можна сміливо назвати одним з кращих ритмічних дуетів у світі. Щоб у цьому переконатися, достатньо послухати “A Kind Of Magic” або “Dragon Attack”. У своїх власних музичних творах Роджер як грає на гітарі, так користується і синтезатором – наприклад, під час запису треків до фільму “Flash Gordon”.

Тейлор і Мей постійно сперечалися – яким шляхом має йти група. Як розповідає сам Роджер, кожна їхня зустріч перетворювалася на третю світову війну. Коли Queen запросили на фестиваль у Сан-Ремо, він був проти. І буквально перед самим концертом вибухнув скандал. Тейлор кричав на всіх, особливо на Мея. Раптом хтось помітив, що Фредді ніде немає. Всі запанікували, побігли до нього в гримерку, а він там спокійно сидів, в майці і підштаниках і їв кукурудзяні пластівці. Він завжди робив що-небудь несподіване, щоб помирити нас” – говорить Роджер.

Ще починаючи з 1977 року Тейлор пробував записуватися самостійно як соліст, однак, жоден з його записів успіху йому не приніс. Найбільшим успіхом у публіки користувалася його перша самостійна платівка “Fun In Space” 1981 року. Цей альбом був ніби продовженням тематичних композицій “Rock It” і “Coming Soon”, які прозвучали в “The Game”. Наступний його самостійний альбом, записаний в 1984 році, в період, коли Queen вирішили відпочити один від одного після запису альбому “The Works”, так само не був особливо помічений.

Після цих невдалих спроб Тейлор практично закинув самостійні записи, проте в 1987 році створив власну групу під назвою “The Cross”, і її дебютний альбом “Shove It” в стилі хард-рок непогано був зустрінутий публікою. Але незабаром, коли нова група тільки почала набирати обертів, Фредді Меркьюрі знову скликав друзів, і возз’єднана група “Queen” приступила до роботи над новим альбомом “The Miracle”. У 1990 році Тейлор разом з “The Cross” випустив другий альбом – “Mad, Bad And Dangerous To Know”, а ще роком пізніше – третій: “Blue Rock”.