Група Queen (у перекладі з англійської – “Королева”) – британський рок-колектив, що добився мега-популярності в 70-90-х роках і навіть зараз має мільйони прихильників по всьому світу. Найвідоміші пісні групи Queen: “We Are the Champions”, “We Will Rock You”, “Bohemian Rhapsody”, “The Show Must Go On”. Широко відомі і популярні також відеокліпи Queen, причому кліп на композицію “Bohemian Rhapsody” прийнято вважати першим відеокліпом в історії світової музики (а ще раніше, в 1974 році, намагаючись себе розрекламувати, Queen випустили самий перший відеокліп на пісню “Killer Queen”), який був занесений до книги рекордів Гіннесса. Також музиканти гурту Queen по праву вважаються кращими концертними виконавцями за всю історію рок-музики.

Група Queen веде свою історію з 1967 року, коли Брайан Мей і Тім Стаффел (тоді ще лондонські студенти) вирішили організувати рок-групу, яку назвали “1984″. У 1968 році, в пошуках ударника, вони розмістили записку на дошці оголошень в своєму коледжі, на яку відгукнувся Меддоуз Роджер Тейлор, теж студент – медик. Він одразу вразив Мея і Стаффела точністю настроювання барабанів і дует перетворився на тріо, яке перейменували на “Smile”. Підписавши в 1969 році контракт з фірмою Mercury Records “Smile” почали працювати в звукозаписній студії Trident. Головним досягненням “Smile” став виступ на розігріві у “Pink Floyd”. У тому ж році Тім Стаффел познайомив музикантів групи зі своїм однокурсником по коледжу мистецтва на ім’я Фредді, справжнє ім’я Фарух Булсара (Farookh Bulsara). Фредді був у захваті від їхньої музики. На жаль, сам Тім через напружене навчання покинув групу в 1970 році і через відсутність досвідченого організатора Smile практично розпалися.

Мей і Тейлор спочатку прийшли до висновку, що їм більше нічого не світить, проте тут і проявився організаторський талант Фредді. Він приєднався до Браяна і Роджера, змінив прізвище на Меркьюрі (Mercury), а назву групи – на QUEEN. У лютому 1971, після трьох невдалих спроб знайти підходящого басиста, до групи прийшов Джон Дікон, четвертий кандидат, який і став четвертим членом команди, яка протрималась майже 21 рік. Так все і почалося.

Четвірка постійно репетирувала і брала участь у кількох невеличких концертах для близьких друзів в коледжі “Імперіал” – саме там, де й проходили репетиції. Потім їм випала можливість випробувати нову звукозаписну студію De Lane Lea. Як оплата за перевірку нової апаратури вони могли безкоштовно робити свої пробні записи, і, звичайно, не проґавили такої прекрасної можливості. Потім, в 1972 році майбутня група Queen підписала контракт зі студією звукозапису Trident, який включав в себе як звукозапис їх альбомів, так і публікацію. Також за контрактом студія здійснювала і менеджмент групи і протягом року музиканти отримували всього по 60 фунтів на тиждень кожен. Але зате коли студія була вільна, вони могли працювати над своїм першим альбомом.

Дебют групи Queen відбувся роком пізніше в 1973 році. Такого “оперного” багатоголосся ніхто раніше не чув: їхня музика здивувала багатьох. Альбом “A Night At The Opera” ознаменував собою в 1975 році “зоряний час” групи. Наступні за ним диски Queen ставали бестселерами ніби за інерцією. Хоча треба зазначити, що Queen все ж таки більше вважали за краще працювати в студії, тому що на концертах вони реально не могли дотягти до найвищої якості власних же альбомів. Яскравий тому приклад – їх перший записаний наживо концерт – “Live Killers”.

У 1980 році стиль музики Queen помітно змінився – платівка “The Game” звучала вже по-іншому. Queen почали роботу з синтезаторами, які вони раніше принципово відкидали. Раніше на обкладинці кожного вінілового диску красувався напис типу “Nobody plays on sinthezators!” або ж “No sinthezators!”. З моменту створення групи і до самої смерті Фредді Меркюрі склад Queen залишався незмінним: Фредді Меркюрі – вокал, клавішні; Брайан Мей – гітара, вокал; Роджер Тейлор – ударні, вокал, Джон Дікон – бас, вокал. Безперечний факт, що вокалу “Queen” рівних немає. Досить згадати “Богемську рапсодію”, щоб у цьому переконатися.

Після лондонського концерту музиканти “Queen” були представлені принцу Чарльзу і принцесі Діані. Найбільше з цього радів Джон Дікон, який ще раніше багато разів говорив, що він – прихильник леді Ді. Бесіда з королівським подружжям була вільною і приємною, але Джон весь час стояв осторонь, страшно нервуючи, і був єдиним, хто не сказав ні слова. Коли пізніше Роджер Тейлор став піддягати його, Дікон тільки зміг видавити із себе: “Я зваляв дурня. І все через боязкість”.